Портфоліо

Тут ви можете ознайомитися зі зразками моїх робіт. Якщо цікавить конкретна тематика  ― запитуйте. Я надам відповідний приклад. За роки роботи маю чималу збірку текстів на різноманітні теми.

Віват, ліцей, віват!

Четвертого березня о 8 годині ранку Житомир завмер у тривожному передчутті. Здавалось, що пронизливий звук сирени лунає безмежно довго. В'їдливо проникає у самісіньке серце. Ріже по живому. Неспокій наростав. І недаремно…

Вже за мить славне місто жита і миру здригнулося від ракетного удару. І практично одразу до місця події помчали карети швидкої та служби порятунку. Черговим «військовим об'єктом» для рашистів став ліцей №25. Сторічний навчальний заклад перетворився на купу цегли та величезну хмару пилу. У повітрі ще довго кружляв пошматований папір. Зошити, шкільні журнали, підручники. Все, що мало сіяти добре і вічне… Слава Господу, ніхто не загинув.

Новина розлетілася блискавично. В ту хвилину сотні дитячих і дорослих сердець обернулися на згусток пекучого болю. Чому і за що? Діти відмовлялися вірити у руїни і не ховали сліз. Дорослі ж мали діяти негайно, аби не дати відчаю жодного шансу!

Толока – гарна українська традиція. Затьмарена війною, але від того ще більш людяна і корисна. Вже наступного дня до зруйнованої школи прийшло багато небайдужих: педагогічний колектив, батьки, старшокласники, випускники, просто містяни. Гуртом розбирали завали і намагалися врятувати бодай щось. Вивозили пошкоджені шафи, стільці, парти, залишки техніки.

Одинадцятого травня шкільна родина зібралась біля знищеної будівлі, аби вшанувати пам'ять про рідний ліцей. Як реквієм, для нього прозвучав дійсно «останній» дзвінок…

І як промінчик надії – рішення створити організацію «РеНОВАція 25 ліцею»/«ReNOVAtion 25 lyceum». До неї увійшли вчителі, батьки, вдячні випускники. Усі ті, хто щиро прагнув відбудувати ліцей.

Розуміли, що зробити це до 1 вересня неможливо, проте руки не опустили. Запровадили щомісячні благодійні заходи (25 числа) на підтримку школи. «Ми не зможемо зібрати мільярди на відбудову… але ми хочемо показати спільноті, що ми разом, нас не зламати! Ми хочемо залучити усіх можливих меценатів і благодійників, міжнародну спільноту, владу, громаду, усіх небайдужих людей задля спільної мети у відновленні нашого ліцею», – такою стала головна ідея організації.

І вже на першій акції «Віват, ліцей 25» була зібрана символічна сума – 25 тис. грн і 100 доларів. Далі – більше. 100 тис. від міськради. Грант від «Нафтогазу України» у розмірі 40 тис. грн. Збір коштів у Литві та Англії. Змогли організувати онлайн-конференцію з приватною школою в США, учні якої зібрали 2 тис. доларів. Вирішили питання і про тимчасові приміщення для навчання. На черзі – благодійний забіг 25 серпня. І нехай він буде переможний! Під зворушливу мелодію гімну ліцею:

Як перший промінь сонця вранішній зійде,

він шлях в ліцей наш 25-й прокладе.

Красою мудрістю і гомоном ідей

наповниться на цілий день ліцей.

Віват ліцей, віват ліцей, віват ліцей!

Фото www.zhitomir.info 

Сторітелінг для бренду Dove

Відчуй ― і тиша заговорить

Олеся глянула на годинник – 13.45. Ще 15 хвилин у неї було в запасі. Молода жінка перевірила сумку, чи все взяла. Від учора була трохи розгублена. Скасували змагання з волейболу, бо Закарпаття потрапило у червону зону – черговий спалах ковіду. Її восьмикласники геть занепали духом. Занепокоєння відчула і вона.

Вже 17-й рік Олеся працювала у школі для глухих дітей. Світ нечуючих особливий. У ньому ти мусиш перетворитися на одне велике серце. Інакше у спецзакладі тобі не місце. У школі закритого типу карантинні обмеження відчувалися надто гостро. Скасована поїздка засмутила дітей і спровокувала потік «супутніх скарг» на пандемію в цілому. Найбільше докучало носити маски і мити руки.

Останнє виклика́ло особливий протест. Фраза «помий руки» вже починала звучати, як загроза. До антисептиків, що стояли на кожному кроці, учні швидко стали байдужими. Розчин неприємно пахнув і, як виявилось, сильно сушив дитячу шкіру. Залишалося регулярно мити руки з милом, про що не втомлювалися нагадувати педагоги і що так сильно дратувало школярів. Як от напередодні.

Дівчина зупинила потік думок і на хвильку зайшла до ванної. Подивилась у дзеркало і легким рухом поправила зачіску. На виході зачепила поглядом новеньке мило. Її улюблене – Dove. Взяла до рук, а в голові вже народжувалась ідея…

На роботу крокувала впевнено. Ще б пак! Сьогодні вона підготувала для своїх шибеників щось виняткове. Особливе для особливих…

Олеся зайшла до класу.

– Привіт-привіт! – до неї радісно тягнули свої долоні її вихованці.

– А руки мили? – удавано серйозно і ховаючи посмішку у кутики очей, перепитала вона.

– Не починай! – емоційно, але без образ замахали у відповідь.

Між ними таки була взаємна любов.

Одразу перейшла до діла. Дістала Dove і загадково покрутила в руці:

– Маю для вас щось незвичайне!

Діти звикли, що їхня Леся слів на вітер не кидає, а значить буде цікаве продовження. Завмерли. Олеся вловила цю мить і почала розповідати.

«¼ складу цього мила – це зволожуючий крем. У ньому немає лугу. Тому Dave очищує дуже м'яко і бережно. Не сушить і не подразнює шкіру. Воно з'явилось ще в 1956 році, як медичний засіб. Для догляду за шкірою після опіків. Лише згодом компанія почала це мило продавати. І вже майже 70 років його активно купують у понад 80 країнах світу!»

Дістала мило з упаковки і простягнула дітлахам – протестуємо? Всі одразу зацінили приємний ненав'язливий аромат, а вже в процесі – і зручну вигнуту форму. Мокре мило не випадало з долонь, як зазвичай, – очевидна перевага Dave. Після миття діти захоплено торкалися своїх рук: «Шкіра ніжна і гладенька. А пахне як!»

Дівчина дивилася на ці задоволені обличчя і посміхалася. Її спонтанний і такий нехитрий метод спрацював. Ці діти не чують, але безпомилково відчувають турботу і щире до них ставлення. І платять тим же.

Золотавий голуб на упаковці був щедро покритий бризками, але не переймався з того. Він продовжував випромінювати мир, відданість і любов. Така ж атмосфера панувала у класі.

І хіба є щось дорожче?

Лист для розсилки

Тема листа: Як локдаун відправить в нокдаун? 

Не читай ❌, якщо не хочеш генерувати щомісячний дохід від $15 000. Навіть під час карантину!

Вітаю! З вами — Дар'я Шанс.

2020 рік виявився непростим для бізнесу. Пандемія зробила свою «чорну справу»:

• закрила офіси
• змусила всіх сидіти вдома
• поставила «підніжку» офлайн-підприємцям
• спричинила збитки
• стала перевіркою на міцність

Бізнеси масово почали переходити в онлайн 💻                                                                                        Але, чесно кажучи, не всі отримали той результат, на який розраховували...

Чому так?

Найчастіше справа не в продукті чи ніші.
А в тому, що не використовується ключовий інструмент, який напряму впливає на продажі.

🔝 Саме про нього — у матеріалах, які я підготувала.

 Не зволікай!

❗ Зараз ви можете отримати новорічний 🎄 подарунок — комплект із 5 практичних PDF-книг за спеціальною ціною — $19 (замість $116). Навіщо збільшувати новорічні витрати? 🙂

Це не теорія — це системні речі, які можна застосувати одразу. 

За цю символічну ціну ви дізнаєтесь:

• які 18 елементів продажу ведуть до максимальної конверсії
• як не дати конкурентам «з'їсти» себе
• як показати свою унікальність
• як за 100 днів розвинути особистий бренд
• які 50 дій допоможуть збільшити прибуток

Додатково:
перші 20 учасників отримають  секретний БОНУС 🎁, який зазвичай не входить у відкритий доступ. 

Для вас — БЕЗКОШТОВНО 🔥

Умова лише одна — встигніть натиснути кнопку

КНОПКА БРОНЮЮ СУПЕРКОМПЛЕКТ ІЗ ШАЛЕНОЮ ЗНИЖКОЮ

Час акції обмежений! Поспішайте зробити собі чудовий новорічний подарунок — комплект книг + секретний мега-корисний бонус. І все це лише за $19.

Ці знання — гарна точка опори, навіть якщо ви починаєте з нуля.
З ними ви зможете втілити будь-які плани — і ваш бізнес буде процвітати!  

Текст-інтрига

Для Dubok Wooden Family ― бюро з виготовлення дитячих конструкторів з натурального дерева 🪵

Без нього все було інакше! Складно і значно довше.

Одного разу він приїхав до нас у бюро — і все змінилося.
Якщо в цеху чути його невгамовний, незвично високий голос, значить, усе гаразд — робота кипить.

Його допомога потрібна у створенні кожної моделі нашого конструктора!                                            Адже він — справжній професіонал із гострим розумом і сталевим характером.                          Цілеспрямований, здатний миттєво приймати точні і правильні рішення.                                                Ми повністю йому довіряємо!

Працює наш знайомий у тісному тандемі з асистентом, якого тут називають «розумний стіл».
Завдання столу — утримувати дерев'яну панель у потрібному положенні, поки його колега вправно з нею працює. У нас немає потреби наносити розмітку на поверхню дубової дошки. Вона чиста — але ми впевнені: деталі будуть вирізані бездоганно! 

Ось так — без креслень, з чистого аркуша.
Кожна деталь матиме точний розмір, ідеально гладкі краї та буде прорізана на потрібну глибину.

Його рухи точні до десятої частки міліметра.
Він керує важливим і небезпечним інструментом — фрезерним верстатом, на кінчику якого закріплені різці для обробки дубової панелі. Фреза обертається з шаленою швидкістю!

Та наш майстер легко її контролює, не даючи зіпсувати жодної деталі майбутньої іграшки.
Він знає все: швидкість обертів, кут нахилу, глибину пропилу.
Безпомилково підбирає потрібну фрезу. Вчасно подає повітря, щоб очистити панель від деревного пилу. А щоб інструмент не перегрівся — чітко за графіком вмикає охолодження.

Він може працювати без упину — 24 години на добу.

Без нього — як без рук.

Друзі, знайомтеся: наш надійний друг і незамінний помічник — робот-маніпулятор.
Саме він сталевою хваткою затискає у своїй металевій «долоні» фрезер і працює, наче невтомна надлюдина.

А ви одразу здогадалися, про кого мова 😉 ?

Текст для туристичного блога

Медовий місяць у Греції

«А в таверні тихо плаче скрипка…»

Мелодію вони не запам’ятали.                                                                                                                            А от ніжний, майже вершковий смак м'яса лобстера — так!                                                                            Олексій і Наталя згадують цей морський делікатес і досі 😋

Але давайте по черзі…

— Вийдеш за мене?

— Тааак!

Підготовка. Весілля. Бажання провести медовий місяць незабутньо.

Коли тобі за 30, «американські гірки» уже не приваблюють. Хочеться краси і « тихої романтики». Вибрали Грецію.

Саме з таким запитом до мене звернулася пара з Дніпра. Я запропонувала кілька варіантів, але вони одразу відчули: це воно — Four Seasons Astir Palace. Розкішний готель на Афінській Рив'єрі, лише за 30 хвилин від історичного центру Афін.  А далі — як у кіно: пляжі, ресторани, бари, спа, модні бутіки. А навколо — неймовірної краси сосновий бір.

Молодята забронювали бунгало в затишній частині курорту з власним басейном — це була любов з першого погляду 💙 

Виліт — через два дні після весілля. Майже просто з РАЦСу. Я запропонувала додати до подорожі ще одну перлину — Санторіні. Цей клаптик грецької землі вважають найбільш живописним і романтичним островом світу. Ідеальне місце для весільної фотосесії.

Ідея моїм клієнтам сподобалась, але... знайти фотографа, який говорить українською, виявилося не так просто... Наречена одразу відкинула іноземців — не хотіла відчувати дискомфорт у спілкуванні. Бажання клієнтів — закон. Після довгих пошуків я знайшла дівчину, яка погодилася прилетіти на острів з Афін спеціально для зйомки.

І тут... сюжет робить фінт 😁

На моє здивування, наші молодята… відмовилися залишати Афінську Рив’єру. Хоча вже все було готово: куплено другу весільну сукню, чудове намисто з перлів терпляче чекало своєї години.

— Нам і тут добре… така краса навколо. Може, не треба? 

— Друзі, навіть Балі в рейтингу йде після Санторіні! Ваш готель розташований просто на схилі кальдери. Кратер сплячого вулкана видно, як на долоні. А знаменитий захід сонця над Егейським морем? Він чекає на вас 😊

Трохи переконань — і вони погодились. Ранковим поромом молодята рушили до Імеровіглі.                  Увійшовши до номера з басейном у готелі Gold Suite, у них перехопило подих — це було 100% влучання в їхні очікування. Щоб сповна насолодитися чарівним островом, 3 днів виявилося замало.

Бо як залишитись байдужим, коли ти прокидаєшся ніби на хмарі, плаваєш у басейні просто на скелі,  гуляєш практично дахами будинків... і дивишся, як Санторіні повільно занурюється в ніч, засвічуючи тисячі вогників…

«Ми ще обов'язково сюди повернемось!» — разом зі щирою вдячністю, сказали Олексій з Наталею.

І повернулись до Афін, щоб провести там останні 3 дні відпустки.

Дві екскурсії з персональним гідом — в Афінах і на Санторіні, вечір у ресторанчику на грецькому нічному шоу в бузукі-клубі… — незабутні враження!

Наречена вже бувала в Греції і їй дуже хотілося відкрити цей колорит для свого чоловіка.                      І їй це вдалося. Наш гід допоміг їй зробити це по-справжньому відчутно.

На завершення він порадив парі завітати до невеликої рибної таверни.

І це був ідеальний фінал.

Ніжний смак і тонкий аромат страви з лобстера став справжнім апогеєм грецького колориту.         

Того вечора вони «закохались» в Елладу остаточно і залишили там частинку своїх сердець.            А з собою повезли інше: теплі спогади, живі емоції й світлини, до яких захочеться повертатися знову і знову.

І знаєш… деякі подорожі закінчуються.
А деякі — тихо залишаються з тобою назавжди.

І цей медовий місяць точно вдався на славу!